Росія з жовтня 2022 року саботувала роботу «зернового коридору», який діяв у рамках «зернової угоди» Росія–ООН–Туреччина. 17 липня РФ взагалі припинила в ній участь, відкликавши гарантії безпеки судноплавства та почавши систематично обстрілювати українські порти, які діяли в рамках Чорноморської зернової ініціативи. А 24 липня РФ атакувала дунайський порт Рені. Forbes запитав у директора Центру транспортних стратегій Сергія Вовка, наскільки критична ситуація щодо подальшого експорту Україною зерна, чи варто нам повертатися у «зернову угоду» та які шляхи розвʼязання проблеми
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: список 250 малих і середніх компаній, лідерство генерала Залужного, падіння мільярдера Жеваго, детальна історія Dnipro-M та загалом майже два десятки текстів.
Яку інфраструктуру Україна мала та використовувала для експорту збіжжя «зерновим коридором»?
До 17 липня, коли Росія припинила участь у «зерновій угоді» та відкликала гарантії безпеки судноплавства в межах Чорноморської зернової ініціативи, структура експорту Україною зерна була досить простою. 50% зерна ми експортували через глибоководні порти, які діяли в рамках зернової ініціативи: Одеса, Чорноморськ, Південний.
25% – через порти Дунаю: Рені та Ізмаїл. Ще 25% – через західні прикордонні переходи з подальшим транзитом до портів ЄС.
«Зернова угода» значною мірою виконала завдання, які на неї покладалися. У поточний маркетинговий рік ми увійшли з залишками на рівні близько 9 млн т зерна. Рік тому запаси становили понад 22 млн т.
Якщо враховувати потенціал експорту аграрної продукції у 2023/2024 році загалом (не лише зернові, а й олійні культури та продукти перероблювання), показник буде близько 55-60 млн т за різними оцінками. Це на 15% більше, ніж ми по факту експортували за 2022/2023 маркетинговий рік.
Інфраструктурні об’єкти дунайського порту Рені, які постраждали в ніч на 24 липня внаслідок атаки дронів Shahed-136, запущених російською армією. Фото facebook ОК Південь
19-21 липня Росія атакувала портову інфраструктуру Одеси та області. Інфраструктура вздовж Дунаю залишилася альтернативним маршрутом для українського зерна. Але ворог дістав і до неї – вночі 24 липня РФ атакувала її дронами-камікадзе. Удару зазнав порт Рені, пошкоджені обʼєкти портового оператора Maersk. Чи є в України логістичні альтернативи цим експортним маршрутам?
Наразі альтернативи розблокування всього морського експорту з України ми не маємо. Портова інфраструктура Дунаю перебуває в таких само точках ризику мілітарної вразливості: відстань від портів Одеса та Чорноморськ до Дунаю незначна. А ППО в цьому регіоні потребує значного підсилення.
Наслідки ракетної атаки Росії на порти Одеси. Фото Мінвідновлення/mtu.gov.ua
Наскільки важко відновити пошкоджену портову інфраструктуру та чого це вартуватиме?
Українські зернові термінали були одними з найкращих у Європі (там немає достатньої кількості терміналів для експорту зерна) та світі – з погляду на швидкість роботи з зерновими вантажами та технологічними рішеннями.
Тому відновлення таких складних перевалювальних комплексів, як, наприклад, термінал Kernel у порту Чорноморськ, може коштувати десятки мільйонів доларів США. По часу робіт – не менш як рік, навіть за ситуації, коли буде змога залучити міжнародних фахівців та інженерів, які попри ризики погодяться працювати.
Можна відбудувати інфраструктуру з простішими технологіями, але тоді вартість і швидкість перевалки буде менш прогнозованою. Втрати будуть вищими, впаде ефективність експортної структури.
Як щодо нарощення наземного вивозу зерна на експорт через сусідні країни? Наприклад, ту ж Польщу.
Експорт Україною зерна через західні прикордонні переходи, як би ми цього не хотіли, стикатиметься зі значним політичним протистоянням із боку наших найближчих союзників, перш за все в Польщі. Наївно сподіватися, що цей негативний фактор можна буде вирішити шляхом переговорів.
Ніякий міністр польського АПК не шкодитиме власним політичним перспективам і не вступатиме у конфлікт з фермерськими союзами Польщі, діючи в інтересах фермерів іншої країни. Ми можемо лише здогадуватися, яке в Польщі йде протистояння на рівні лобістів, якщо доходить до перекриття доріг.
Європа побачила, наскільки потужний український агропромисловий сектор, як по технологіях, так і системі ведення бізнесу. Вони банально не хочуть підпускати конкурента на свій ринок.
Невирішення питання з експортом і транзитом української агропродукції через територію ЄС – одна з основних перешкод євроінтеграції України.
Легкого перемикання на інші логістичні маршрути не буде. Ціна транспортування буде надзвичайно високою, тому ні фермерам, ні трейдерам буде не вигідно транспортувати зерно. Вони намагатимуться сформувати складські залишки в Україні та очікуватимуть сприятливішого періоду. Тим більше цьогоріч не прогнозується дефіцит елеваторів і місць зберігання зерна.
На зерносховищах одного з сільськогосподарських підприємств спалахнула пожежа після удару російської авіації по Одесі 21 липня 2023 року. Дві ракети влучили в зерносховища, знищивши сільськогосподарську та рятувальну техніку. Пожежа, що спалахнула після нападу, охопила площу понад 200 кв м. Фото Getty Images
Які наразі в України відносини з Румунією щодо експорту Україною зерна через її портову інфраструктуру?
Румунія зараз активно співпрацює з Україною щодо експорту зерна. Але портових потужностей Дунаю гостро недостатньо. А от питання поглиблення дна Дунаю, яке нам критично потрібне, для Румунії дуже дражливе.
Чи варто Україні покладатися на відновлення «зернової угоди»?
Війна відкрила ще один фронт – війну за торговельні комунікації. Очікувати, що ми можемо про щось домовитися на умовах Росії, дуже недалекоглядна політика.
Намагатися всіма силами знову влізти в ту саму «зернову угоду», яка була, буде величезною помилкою для України. Це гра у свої ворота.
Інакше отримаємо, що вже мали – угоду, яка не працює, може припинитися в будь-який момент та обрости низкою додаткових вимог ворога, які насправді нас не стосуються. Якщо проаналізувати перелік псевдовимог РФ щодо подальшого розблокування «зернової угоди», з них України з натяжкою стосується хіба що розблокування аміакопроводу Тольятті–Одеса. Від нас не залежить зняття санкцій щодо роботи Swift у РФ або припинення тиску на російські активи.
Нам потрібно виходити з тих правил гри, які нам навʼязує Кремль.
Чи може Росія повністю зупинити експорт зерна з України та витіснити нас зі світових ринків?
Росія вже витісняє нас з ринків та закладає міну сповільненої дії. Якщо тебе витісняють із ринку, повернутися на нього дуже важко. РФ зі своєю продукцією металургії та залізорудною сировиною вже витіснила Україну з традиційних ринків збуту, як то Китай.
РФ не приховує своїх планів. Теж саме Москва хоче зробити й з зерном, вже зараз пропонуючи різні варіанти заміщення українського зерна російським.
Росія розуміє, зайнявши зараз нові ринки, з нормалізацією військових питань вона залишиться там традиційним постачальником. А Україна, навпаки, продовжуватиме перебувати у вразливій ситуації. Буде таке собі повільне економічне придушення України.
Наслідки атаки РФ на дунайський порт Рені в ніч на 24 липня 2022-го. Фото facebook ОК Південь
Які мають бути наші подальші кроки з розвʼязання проблеми?
По-перше, мова може йти лише про повне розблокування всього українського цивільного судноплавства. Це гарантоване базове право міжнародного цивільного судноплавства.
Ми самі відійшли від цього права, коли пішли на угоду з Росією. Так, ми виконали тактичні завдання з вивезенням зерна, але заплатили за це тим, що наш ворог зміг вирішувати, що Україна може вивозити та в якому порядку.
Тому що ціна питання надзвичайно висока. Якщо ми розблоковуємо наш експорт – це приблизно $4-5 млрд податкових надходжень щороку, плюс позитивний ефект на зростання ВВП України.
Ще раз погоджуватися грати за забаганками РФ неприйнятно, тому що це, як ми побачили, не знімає жодних ризиків. Згадайте, армія РФ завдала удару по Одеському порту через кілька днів, після підписання угоди з ООН і Туреччиною у липні 2022-го, де пообіцяла не обстрілювати портову інфраструктуру трьох портів України: Чорноморськ, Одесу, Південний.
Зараз відбувається теж саме.
По-друге, терміново працювати з мілітарним пакетом. Потрібно посилювати зону дії ППО у портах. Тут мають включитися в роботу військові спеціалісти.
Сьогодні – короткочасне замирення ворога, а завтра матимемо від нього удари.
Уже не 2022 рік, у якому ми думали у кращому випадку про виживання. Сьогоднішня ситуація з атакою Москви дронами ілюструє – нам є чим вдарити у відповідь. Якщо буде така ж загроза для російського судноплавства в російських портах, ворог тричі подумає, чи продовжувати атакувати українську портову інфраструктуру. А повністю прикрити своє цивільне судноплавство, навіть із потужностями Чорноморського флоту, Росія не зможе.
По-третє, підсилювати санкційний тиск щодо РФ. На жаль, санкційна політика саме в аспекті судноплавства не виконує своїх функцій.
Простий приклад. Україна за останній рік втратила близько двох третин морського експорту, Росія ж його лише наростила, якщо порівнювати з 2021 роком.
В умовах війни та вже діючих санкцій РФ має змогу збільшувати свою присутність на зовнішніх ринках. Наприклад, за минулий рік РФ наторгувала на понад $40 млрд. Україна – в 10 разів менше.